Столові прибори розкладені. Кожна тарілка стоїть на чітко однаковій відстані одна від одної. Сама господиня, Софі дю Вівє, замірювала цей шматок столу. Все вишукано та чисто, строго та правильно. Час прийти гостям. Етикет, елегантність та суворість диктують особливий об’єктивний тон твору. Ледь помітна нитка соціального детермінізму з долею іронії пронизує всіх, хто прийшов на звану вечерю; кожен гість – почесна ...
