«Запрошені». П’єр Асулін

теґи: араби, запрошені, служниця, французи, інтелігенція
Назва твору: Les invités
Автор: Pierre Assouline
Видавець: Gallimard
Рік: 2009

 Столові прибори розкладені. Кожна тарілка стоїть на чітко однаковій відстані одна від одної. Сама господиня, Софі дю Вівє, замірювала цей шматок столу. Все вишукано та чисто, строго та правильно. Час прийти гостям. 
Етикет, елегантність та суворість диктують особливий об’єктивний тон твору. Ледь помітна нитка соціального детермінізму з долею іронії пронизує всіх, хто прийшов на звану вечерю; кожен гість – почесна та власна персона. Тут є й письменник, член Французької Академії, і мізерний пластичний хірург… За столом, в чітко визначеному шаховому порядку зібралося обличчя французького суспільства. Серйозне, злегка нахмурене, воно намагається мати вигляд обличчя інтелектуала, господаря свого життя. 
Раптом виявляється, що шуканий порядок насправді має тріщину : «14, згідно організаторів, 13, згідно поліції». Практичність та прагматичність поважних та пихатих людей поступається перед долею числа 13.
Завдання повинно бути виконано, осіб має бути 14. Тож молодій Соні, яка працює в домі служницею і яка має арабське походження та ступінь магістра, випадає честь сидіти поміж кола типових французів. 
Такий сюжетний поворот доводить до відома читача свій ідейний зміст : парадоксальність зустрічі, де служниця – арабка виявляється більш освідомленою особою в питаннях політики та в наболівших темах для французів. 
Тут відбувається розкодування назви твору та простежується його актуальність. «Запрошені» – постаті, які повинні обсудити певні питання та встановити певні відносини між собою. Гордовиті та пихаті, вони тратять весь час на пусті балачки, зокрема про пластичну хірургію та осудження своїх же колег. Типова зустріч друзів за столом, що означає рівність та спорідненя в європейській традиції. Натомість арабка, виходець з інакшої культури та світобачення, – єдина учасниця дійства, котра вносить конструктивність в перебігу діалогу. Сісти за один стіл з поважними багатіями для простої служниці надає їй рівності в спілкуванні, де вона виступає «проявником», що вносить об’єктивну ясність усій цій картині. Парадокс : служниця кмітливіша за господарів.
П’єр Асулін висвітлює в своєму творі проблему сучасного французького буржуазного суспільства : його обмеженість кругозору та відповідну обмеженість в його діяльності. Цілі, інтереси та бажання цих людей не спрямовані на суспільне благо, лише на особисті забаганки. Натомість виходець з іншої культури («запрошена» в Францію) стає тим, хто дійсно розуміє суспільні інтереси, а не особисті. Запрошена в країну (тобто «чужа»), стає дзеркалом для французів, проте в яке вони не зазирають, відводячи погляд подалі від ріжучої правди. 
Інтерпретація проблеми суспільства може бути розширеною до меж цілих світоглядно – культурних парадигм, тобто діалог між арабським (мусульманським) та європейським (християнським) світами. 
Об’єктивна позиція наратора та відібрана мова створюють строгий стиль, що допомагає розібратися читачеві в питанні власної ідентичності та в ідентифікуванні суспільства, в якому він живе, щоправда без масок та вдавання.